Просвіта товариство: хто стояв за першою українською культурною мережею
Просвіта товариство об’єднувало людей, які в другій половині XIX століття вирішили, що українцям бракує не землі й не роботи, а власного друкованого слова, школи та бібліотеки рідною мовою. Саме товариство «Просвіта», засноване 1868 року у Львові, за шістдесят років перетворилося на розгалужену мережу читалень, бібліотек, хорів і драматичних гуртків, яка діяла в кожному більшому місті Галичини. Сьогодні про нього згадують переважно в контексті національного відродження, але для сучасного українського суспільства ця спадщина залишається практичним орієнтиром: як саме громадська ініціатива без державного фінансування створила інфраструктуру освіти для сотень тисяч людей.
Ця стаття розповідає, як саме виникло товариство, хто керував його роботою, чому воно стало найбільшою українською організацією Австро-Угорщини, і що з його доробку реально працює в Україні сьогодні — від ідеї безкоштовних читалень до ролі «Просвіти» в добу Гетьманату та у міжвоєнний період.
Що таке товариство «Просвіта» і чим воно відрізнялося від інших громадських об’єднань
«Просвіта» — це товариство, засноване як громадська культурно-освітня організація з власним статутом, членськими внесками та виборним керівництвом. На відміну від наукових або політичних структур, воно мало суто практичну мету: поширювати знання серед українського селянства та міщанства Галичини, де рівень письменності в 1860-х роках не перевищував 12-15%.
Товариство мало три рівні роботи: центральний (Львів), філії в повітах і сільські читальні. Кожен рівень вів власну бухгалтерію, обирав голову та секретаря, друкував звіти. Уже до 1900 року мережа налічувала понад 800 читалень, а до 1914 року — близько 1 400 осередків із загальним числом членів понад 60 тисяч осіб.
Структура була простою, але дієвою:
- Головний виділ у Львові координував видання підручників, календарів, літератури;
- Філії в Коломиї, Станіславові, Тернополі, Стрию та інших містах відкривали бібліотеки й курси;
- Сільські читальні проводили щонедільні читання, ставили вистави, влаштовували лекції.
Сам факт, що українці в Австро-Угорщині змогли створити настільки масову організацію без офіційного фінансування, робить товариство «Просвіта» одним із найуспішніших прикладів самоорганізації східноєвропейського громадянського суспільства XIX століття.
Заснування і перші роки: Львів, 1868
Ініціатором створення товариства виступила невелика група львівської інтелігенції, переважно випускників Львівського університету, незадоволених становищем української мови в освіті та адміністрації. Серед засновників — історик і публіцист Анатоль Вахнянин, юрист Костянтин Левицький, письменник Іван Вагилевич, а також громадський діяч Іван Борисикевич. Перше установче зібрання відбулося 8 грудня 1868 року в Народному домі у Львові.
Перші десять років існування товариства були скромними: бракувало коштів, приміщень, кадрів. У 1871 році «Просвіта» налічувала лише 153 члени, річний бюджет не перевищував 300 злотих, а власного друкованого органу ще не існувало. Ситуація змінилася в середині 1870-х, коли товариство почало видавати календарі, брошури, підручники для народних шкіл, а також літературні альманахи.
Ключовим рішенням раннього періоду стала відмова від вузько політичних цілей. Засновники свідомо обрали культурно-освітній напрям, щоб не провокувати конфлікти з австрійською владою та не розколювати українську громаду на різні табори. Це дозволило «Просвіті» уникнути репресій, яких зазнали польські та російські радикальніші організації в той самий період.
Керівники та ключові постаті товариства
За час існування «Просвіти» її очолювали люди з дуже різними біографіями: від священників та адвокатів до педагогів і видавців. Нижче — коротка таблиця, яка допомагає зрозуміти, хто тримав організацію в ключові моменти її розвитку.
| Період | Голова (обраний) | Головний напрям діяльності |
|---|---|---|
| 1868-1877 | Анатоль Вахнянин | Заснування, створення першого статуту, пошук фінансування |
| 1877-1885 | Костянтин Левицький | Юридичне оформлення, захист прав товариства у Відні |
| 1885-1898 | Олександр Барвінський | Розбудова мережі читалень, започаткування «Просвітянського календаря» |
| 1898-1913 | Юліан Романчук | Масштабне зростання філій, видавничі проєкти, кооперація |
| 1913-1918 | Кость Левицький | Робота в умовах Першої світової війни, перебудова мережі |
| 1918-1921 | Іван Боберський | Діяльність у добу ЗУНР, переорієнтація на потреби держави |
Кожен з цих керівників додав до «Просвіти» щось своє: Вахнянин заклав демократичну структуру, Барвінський перетворив читальні на масову мережу, Романчук зробив «Просвіту» видавничим гігантом Галичини, а Левицький зумів зберегти організацію під час війни.
Що давало членство в товаристві «Просвіта»
Стати членом «Просвіти» могла будь-яка особа, яка платила щорічний внесок — зазвичай 1-2 злотих, що було сумою, доступною навіть для незаможного селянина. За ці гроші людина отримувала доступ до бібліотеки читальні, право відвідувати лекції, вистави та курси, а також примірник «Просвітянського календаря» — найпопулярнішого українського видання Галичини.
Конкретні можливості, які відкривало членство:
- Щонедільні безкоштовні читання з поясненнями для неписьменних;
- Доступ до бібліотеки в 50-300 томів, яку кожна читальня збирала власними силами;
- Участь у драматичних гуртках, хорах і вечорницях;
- Просвітницькі курси для дорослих: грамота, лічба, основи гігієни та агрономії;
- Знижки на підручники, літературу та канцелярське приладдя.
Для жінок «Просвіта» стала фактично єдиною легальною можливістю долучитися до громадського життя: вже з 1870-х років при читальнях діяли жіночі секції, які організовували курси куховарства, рукоділля, а згодом — і основи педагогіки.
Видавнича діяльність: що друкувала «Просвіта»
Книговидавнича програма «Просвіти» — це окрема велика тема. За 1868-1939 роки товариство видало понад 1 200 назв книжок і брошур загальним накладом понад 3 мільйони примірників. Серед найважливіших напрямів:
- Шкільні підручники для народних шкіл (з 1872 року);
- «Просвітянський календар» — виходив щороку з 1882 року, наклад до 30 тисяч примірників;
- Художня література — твори Тараса Шевченка, Івана Франка, Марка Вовчка, Панаса Мирного;
- Науково-популярні брошури з історії, географії, природознавства;
- «Читальня» — літературний журнал, що виходив у 1884-1887 роках.
Видавнича політика товариства мала одну чітку вимогу: друкувати лише ті твори, які відповідають народним потребам. Рукописи проходили редакційну колегію у складі трьох-чотирьох осіб, а кошти на друк збирали через передплату, що дозволяло уникнути залежності від меценатів і втрати редакційної незалежності.
«Просвіта» поза Галичиною: як ідея поширювалася Україною
Хоча класичне товариство «Просвіта» діяло переважно в Галичині, його ідея мала вплив і на Наддніпрянську Україну. У 1905-1907 роках, коли царський указ тимчасово послабив цензуру, у Києві, Полтаві, Чернігові виникли осередки, які називали себе «Просвітами» або «Просвітніми товариствами». Вони діяли недовго — переважно до 1910 року, коли реакція посилилася — але заклали модель культурно-освітньої громадської організації, яка пізніше відродилася в добу Української Народної Республіки.
Після 1917 року товариство «Просвіта» мало власні філії у Києві, Харкові, Одесі, Катеринославі, Полтаві та десятках інших міст. До 1920 року мережа нараховувала близько 200 міських і сільських осередків, але більшість із них була закрита або поглинута більшовицькою владою до кінця 1920-х.
У діаспорі «Просвіта» продовжувала діяльність у Празі, Парижі, Нью-Йорку, Торонто та Сіднеї, де осередки існують до сьогодні як культурні центри, що опікуються мовними курсами, бібліотеками та громадськими заходами.
Просвіта у XX столітті: Гетьманат, міжвоєнна Польща, радянська доба
Політичні катаклізми XX століття перетворили «Просвіту» то на інструмент державної політики, то на об’єкт репресій, то на символ еміграції. Ось три ключові етапи, які варто знати, щоб розуміти сучасну спадщину товариства.
1918: роль у добу Української Народної Республіки
Під час революції 1917-1921 років «Просвіта» спочатку підтримала Центральну Раду, а згодом — гетьмана Павла Скоропадського, який у червні 1918 року офіційно визнав товариство як всеукраїнську культурну інституцію. Саме в цей час «Просвіта» отримала державне фінансування, відкрила сотні нових читалень у Наддніпрянщині та фактично стала міністерством освіти без міністерства.
1921-1939: робота в умовах Другої Речі Посполитої
Після поразки визвольних змагань Галичина залишилася під польською владою. «Просвіта» була змушена прийняти статус приватної організації, але зберегти мережу читалень. У 1920-1930-х роках товариство мало близько 1 200 осередків, видавало понад 80 назв книг щорічно та вело курси українознавства для молоді, яка не мала змоги навчатися в державних школах рідною мовою.
Радянський період: знищення і підпільне збереження
Після вересня 1939 року радянська влада спочатку не зачіпала «Просвіту» через її масову популярність, але вже у 1940 році провела перші арешти керівників. Після приєднання Галичини до СРСР у 1939-1940 роках та окупації Західної України, товариство було офіційно ліквідоване у 1940 році, а його архіви частково знищені, частково передані в музеї Львова. У повоєнний час у середовищі дисидентів і Церкви існували підпільні гуртки, які називали себе «Просвітою», але їхня діяльність була нелегальною.
Чому «Просвіта» залишається актуальною для сучасної України
Спадщина «Просвіти» — це не лише музейна історія. Її практичний доробок використовується в Україні сьогодні, часто несвідомо, у форматах, які нагадують роботу товариства понад 150 років тому.
По-перше, модель «читальні як осередку громади» пережила цифрову міграцію. Сучасні хаби, коворкінги, бібліотеки нового зразка в містах України часто побудовані за принципом, який «Просвіта» відпрацювала ще в 1880-х: відкритий простір, безкоштовний доступ до знань, власна програма подій.
По-друге, фінансова модель товариства — членські внески, передплата, волонтерська праця — актуальна для малих громадських ініціатив, які не можуть розраховувати на бюджетне фінансування.
По-третє, національна мережа освітніх курсів «Просвіта» була першою в Україні спробою створити масову систему освіти дорослих. Сьогодні цю нішу займають безкоштовні онлайн-курси, але принцип — «знання мають бути доступними кожному, незалежно від статку» — залишився тим самим.
Нарешті, досвід самоврядування, який «Просвіта» дала сотням тисяч українців, став основою для громадянського суспільства незалежної України. Саме з цих читалень виходили кооператори, громадські діячі, парламентарі міжвоєнного і повоєнного періодів.
Як відрізнити «Просвіту» від інших українських товариств XIX століття
У той самий період в Україні діяли десятки громадських організацій: «Наукове товариство імені Шевченка», «Рідна школа», «Січ», «Союз визволення України», «Товариство українських поступовців». Щоб не плутати їх між собою, корисно запам’ятати ключову спеціалізацію кожного.
| Організація | Рік заснування | Головна мета | Типова діяльність |
|---|---|---|---|
| «Просвіта» | 1868 | Масова освіта, поширення української книги | Читальні, бібліотеки, видавництво, курси |
| НТШ | 1873 | Академічні дослідження україністики | Наукові праці, архіви, видавництво «Записок НТШ» |
| «Рідна школа» | 1881 | Реформа освіти рідною мовою | Педагогічні курси, підручники, лобіювання |
| «Січ» | 1900 | Фізичне виховання молоді, патріотизм | Гімнастика, спортивні змагання, маніфестації |
| «Союз визволення України» | 1914 | Політичне представництво у Середній Європі | Дипломатія, пропаганда, зв’язки з урядами |
«Просвіта» була єдиною з цих організацій, яка поєднувала масову освітню роботу з видавничою діяльністю і мала розгалужену фіксовану мережу філій. Це робить її унікальним явищем не лише в українському, а й у європейському контексті XIX століття.
Просвіта сьогодні: діаспора та нові ініціативи
Товариство «Просвіта» продовжує діяти у декількох країнах світу. Найбільш активні осередки сьогодні працюють у Польщі, Канаді, США, Австралії та Великій Британії. У самій Україні після 1991 року виникли нові громадські організації, які використовують назву «Просвіта», але не мають прямого правонаступництва з львівським товариством 1868 року.
Найбільш відомі сучасні проєкти, що продовжують ідею «Просвіти»:
- Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка — діє з 1990 року, видає часопис, проводить літературні конкурси;
- «Просвіта» у Львові — нащадок довоєнного товариства, опікується будинком на вулиці Краківській, де в 1868 році відбувалися установчі збори;
- Просвітницькі хаби у Львові, Києві, Харкові, Одесі, що працюють за моделлю «читальня плюс курси плюс події».
Спільне у цих ініціатив — переконання, що знання і доступ до рідної мови та культури мають залишатися безкоштовними, а їхнє поширення — справою самих громадян, а не лише держави. Це і є головна ідея, яку засновники «Просвіти» заклали 1868 року і яка залишається валідною в Україні XXI століття.
Цікаві факти, які рідко згадують
Кілька деталей, які допомагають зрозуміти «Просвіту» не як абстрактний символ, а як живу організацію:
- Першим головою товариства обрали 26-річного Анатоля Вахнянина — наймолодшого з засновників;
- «Просвіта» першою в Галичині почала видавати книжки для дітей українською мовою — серія «Малі читанки» виходила з 1872 року;
- У 1898 році товариство придбало власний будинок у Львові на вулиці Краківській, 9, який слугує йому до сьогодні;
- До 1914 року «Просвіта» мала власну друкарню, яка друкувала не лише українські, а й польські та єврейські видання;
- Під час Першої світової війни товариство організувало мережу допомоги біженцям, що охоплювала понад 30 тисяч осіб;
- У 1920-1930-х роках «Просвіта» мала власну футбольну лігу, яка налічувала понад 200 команд у сільських читальнях.
Ці деталі показують, що «Просвіта» була не лише освітньою, а й соціальною, спортивною, видавничою, благодійною структурою одночасно — рівно в тому сенсі, в якому сучасні громадські простори намагаються поєднувати різні функції під одним дахом.
Порівняння «Просвіти» з європейськими просвітницькими товариствами
Ідея масових освітніх товариств виникла у Європі в першій половині XIX століття і поширилася на Схід у другій половині століття. «Просвіта» належить до цього європейського руху, хоча мала свої національні особливості.
Найближчі аналоги:
- Чеське «Matice česká» (1831) — культурно-видавниче товариство, яке надихнуло засновників «Просвіти»;
- Сербське «Matica srpska» (1826) — найстаріша установа такого типу на Балканах;
- Польське «Towarzystwo Naukowe Krakowskie» — орієнтувалося більше на науку, ніж на масову освіту;
- Німецькі «Volksbildungsvereine» — товариства народної освіти, які поширювалися в Німеччині в 1840-1860-х роках.
Спільне для всіх цих організацій — відсутність державного фінансування, опора на членські внески, ставка на книгу як основний інструмент поширення знань. «Просвіта» відрізнялася від чеського та сербського аналогів більшою увагою до сільської аудиторії, що було реакцією на дуже низький рівень письменності в українському селі Галичини.
Як досліджувати історію «Просвіти» самостійно
Якщо тема зацікавила, варто знати, де шукати першоджерела. Найбільші архіви «Просвіти» зберігаються у Львові: у Центральному державному історичному архіві України у Львові (фонд 348) та в Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка. Оцифровані матеріали доступні на сайті бібліотеки та в проєкті «Електронна бібліотека України».
З опублікованих досліджень корисно звернутися до праць істориків Івана Крип’якевича, Миколи Жулинського, Ярослава Дашкевича, а також до сучасних монографій, виданих Інститутом історії НАН України. Для тих, хто цікавиться видавничою діяльністю, варто переглянути каталог «Просвіти», укладений львівськими бібліографами у 1920-1930-х роках і перевиданий у 2000-х.
З практичного боку: варто відвідати Музей «Просвіти» у Львові, де зберігаються оригінальні документи, книги, фотографії та особисті речі керівників товариства. Експозиція працює з 1993 року і дозволяє побачити матеріали, яких немає в жодному онлайн-каталозі.
Часті запитання (FAQ)
Коли саме було засновано товариство «Просвіта»?
Установчі збори товариства «Просвіта» відбулися 8 грудня 1868 року у Львові. Ця дата вважається офіційним днем заснування і відзначається товариством щороку. Засновниками стали представники львівської інтелігенції, переважно випускники Львівського університету, які прагнули поширювати освіту серед українського населення Галичини.
Хто був першим головою «Просвіти»?
Першим головою товариства обрали 26-річного Анатоля Вахнянина — композитора, диригента і громадського діяча. Він очолював «Просвіту» з 1868 по 1877 рік, заклав демократичний статут, налагодив зв’язки з українськими громадами в інших містах Австро-Угорщини та ініціював перші видавничі проєкти товариства.
Скільки читалень мало товариство у найбільш успішні роки?
Найбільшої мережі «Просвіта» досягла у 1913-1914 роках, коли налічувалося близько 1 400 читалень і філій, об’єднуючи понад 60 тисяч членів. У міжвоєнний період (1921-1939) мережа була дещо меншою через утиски польської влади, але все одно охоплювала близько 1 200 осередків у Галичині та на Волині.
Чим «Просвіта» відрізнялася від НТШ?
Наукове товариство імені Шевченка (НТШ) займалося академічними дослідженнями україністики — мовознавством, історією, етнографією, природознавством. «Просвіта» ж мала суто практичну мету: поширювати знання серед широкого загалу, переважно через читальні, бібліотеки, курси та масові видання. Фактично НТШ створювало знання, а «Просвіта» їх доносила до читача.
Чи діяла «Просвіта» на Наддніпрянській Україні?
Так, але значно короткий час. У 1905-1907 роках, під час першої російської революції, у Києві та інших містах виникли «Просвітні товариства», які називали себе «Просвітами». Після 1917 року філія «Просвіти» з’явилася вже у Києві, Харкові, Одесі та десятках інших міст, але більшість із них була закрита радянською владою до кінця 1920-х років.
Які книжки видавала «Просвіта»?
За 1868-1939 роки товариство видало понад 1 200 назв книжок і брошур загальним накладом понад 3 мільйони примірників. Серед них — шкільні підручники, «Просвітянський календар» (наклад до 30 тисяч), художня література Шевченка, Франка, Котляревського, науково-популярні брошури з історії, географії, агрономії, гігієни.
Чи існує «Просвіта» в Україні сьогодні?
Так, у сучасній Україні діє Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка, засноване 1990 року, та Львівська обласна «Просвіта», яка вважає себе нащадком довоєнного товариства. Крім того, активні осередки «Просвіти» працюють у Польщі, Канаді, США, Австралії, Великій Британії та інших країнах української діаспори.
Чому «Просвіту» ліквідували в Радянському Союзі?
Радянська влада розглядала «Просвіту» як потенційне джерело українського націоналізму. Після приєднання Західної України у 1939-1940 роках товариство було офіційно ліквідоване у 1940 році, його архіви частково знищені, а керівники заарештовані або вислані. У повоєнний час окремі гуртки діяли підпільно, переважно при церквах і в середовищі дисидентів.
Яку роль відіграла «Просвіта» у добу ЗУНР та Української Народної Республіки?
У 1918 році гетьман Павло Скоропадський офіційно визнав «Просвіту» всеукраїнською культурною інституцією та надав їй державне фінансування. У добу Української Народної Республіки товариство фактично виконувало функції міністерства освіти: відкривало школи, видавало підручники, організовувало курси для неписьменних. Це був період найбільшого державного впливу на «Просвіту» в її історії.
Чи можна сьогодні відвідати музей «Просвіти»?
Так, у Львові на вулиці Краківській, 9, де з 1898 року розміщується будинок товариства, працює Музей «Просвіти». Експозиція містить оригінальні документи, книги, фотографії, особисті речі керівників товариства, а також матеріали про видавничу та освітню діяльність. Музей відкритий для відвідувачів у робочі дні, вхід вільний або за символічну плату.
Залишити відповідь